На перерві у звіриній школі першокласники знайомитися стали. Кожен з них про себе розповідав, де живе, що любить.
— Я живу в полі, — сказав Кролик. — Найбільше на світі люблю маму і… моркву.
— А моя хатка — на гілках кокосової пальми, — сказала Мавпочка. — І мені дуже подобаються банани. Потім говорили Слоненя і Мишеня, Їжачок і Жабеня. Тільки Кенгуреня мовчало, ніби води в рот набрало.
А де ти живеш? — запитав Кролик. — Може, ти… безхатченко?
– Я не безхатченко. Я живу… у мами… у сумці…— образилося Кенгуреня.
– В сумці? — недовірливо похитало головою Слоненя. — А коли твоя мама стрибає-скаче, ти теж сидиш там?
– Звісно. Я в цій сумці сплю, — відповіло Кенгуреня.
— Значить, ти живеш у… будиночку, що стрибає? От чудово! — вигукнув Їжачок.
– Кваква преквасна ква-квартира! — проквакало Жабеня.
І всі звірята-першокласники з цим погодилися.
