Було так чи не було, а жив-був на світі горобець.
Якось узимку, у великий мороз, вилетів горобець із свого гніздечка у пошуках їжі. Дивиться, земля і небо зовсім побіліли від снігу, а вся вода на лід перетворилася. Бачить горобець, нікуди подітися, мимоволі сів на якусь крижинку і почав на всі боки озиратися, чи не трапиться на очі якесь зернятко. А його лапки і крильця від льоду задубіли, замерз він зовсім. Звернувся він до льоду і питає:
— О льоде, звідки в тебе стільки сили?
—Хіба це сила! — відповів лід.— Якби в мене була сила, не перетворило б мене сонце на воду!
Горобчик підлетів до сонця, звернувся до нього і запитує:
— Сонечко, звідки в тебе стільки сили?
— Хіба це сила! — відповіло сонце.— Якби в мене була сила, не затуляли б мене хмари!
Горобець вирушив на пошуки хмар, знайшов і питає:
— О, хмаро, звідки в тебе стільки сили?
— Яка в мене сила! – відповіла хмара. — Якби у мене була сила, не розсіяв би мене вітер!
Горобець прийшов до вітру і спитав:
— О, вітре, звідки в тебе стільки сили?
— Гей, гей, якби в мене була сила,— відповів вітер — то не зупиняли б мене гори!
Від вітру горобець полетів до гори і спитав:
— О горо, чому в тебе стільки сили?
— Якби я мала силу,— відповіла гора,— не росли б на моїй голові трави!
Горобець вирушив до трави:
— О траво, чому в тебе стільки сили?
— Якби в мене була сила, не їв би мене баран! — відповіла трава.
Горобець знайшов барана і спитав:
— О баране, чому в тебе стільки сили?
Баран відповів:
— Якби я мав силу, не міг би мене зарізати м’ясник!
Горобець полетів до м’ясника і запитав:
— О м’яснику, чому в тебе стільки сили?
— Була б у мене сила,— відповів м’ясник,— не брав би з мене падишах податків.
Горобець заліз до падишаха і запитав:
— О падишах, чому в тебе стільки сили?
Падишах відповів:
— Якби в мене була сила, у моєму домі миші не наробили б собі нір.
Горобець знайшов мишу і запитав:
— О мише, звідки в тебе стільки сили?
— Ой, якби я мала силу,— відповіла вона,— не їла б мене кішка.
Горобець пішов до кішки і запитав:
— О кішко, чому в тебе стільки сили?
Кішка відповіла:
– Є у мене сила, сила у моїх дітях. У рік я народжую сімох дітей. Один – «Спокій моєї душі», другий — «Стрункий кипарис», третій — «Страх голубів», четвертий — «Без тебе не можу жити»… Тепер я хочу знайти кожному з них хорошу дружину, вона зшиє шкіряний мішечок, поставить у куточок будинку, наповнить зернятками смаженої пшениці для свого чоловіка-коханого мого синочка улюбленого.