Жив собі на світі бідний селянин, який мав трьох синів. Одного разу селянин запримітив, що його поле спустошує якийсь звір чи птах. Отож вирішив він убити злодія, проте зусилля були марні, навіть вистежити його не вдалося.
Селянин засмутився й пообіцяв своїм синам, що віддасть усе своє багатство тому з них, хто добуде злодія живим або мертвим.
Менший син зголосився йти перший, але йому сказали, що спочатку повинні по черзі спробувати щастя його старший брат, а потім — середульший. Пихаті брати почали глузувати з меншого, мовляв, де там цьому вайлуватому і дурному парубійкові впоратися з таким ділом!
Старший брат узяв собі доброго коня та рушницю, запасся харчами і ввечері, коли зійшов місяць уповні, подався в поле. Проїхавши півшляху, він раптом побачив жабу, яка сиділа на краєчку колодязя і голосно квакала. Юнак вирішив перепочити; зупинив коня й зіскочив на землю. А тоді, підійшовши до колодязя, звернувся до жаби з такими словами:
— І чого ти розквакалась! Відразу видно, що не втомилася, тому й галасуєш!
Аж тут жаба промовляє до нього:
— Якщо візьмеш мене з собою, то скажу, хто спустошує ваше поле.
— Ха, звідки ти можеш знати! — вигукнув юнак, схопив жабу і, не довго думаючи, вкинув її у воду. А сам, сівши верхи на коня, рушив далі.
Приїхав старший брат на поле й бачить, що там хтось добре похазяйнував, але злодія ніде не видно. Усю ніч він пробув на полі, однак злодій не з’являвся. Під ранок юнак, ледь тримаючись у сідлі від утоми, дуже розлючений, повернувся додому.
Коли батько запитав у свого старшого сина про те, що він бачив, той відповів, що бачив лише поле, спустошене клятим злодієм, але самого зловмисника не помітив, хоча всю ніч не склепив очей.
Тоді старий селянин мовив:
— Не поталанило тобі, сину. Не будеш ти моїм спадкоємцем!
Настала черга середульшого брата спробувати щастя. Батько запитав, що він хоче взяти з собою.
— Тільки рушницю та вузлик з їжею, — відповів юнак і невдовзі вирушив у дорогу.
На півшляху він, так само як і його брат, побачив жабу, що сиділа біля колодязя й квакала. Юнак сказав їй:
— Заткни пельку! Я хочу поспати біля цього колодязя. А ти заважатимеш мені своїм вереском.
Жаба йому й відказує:
— Коли візьмеш мене з собою, я тобі щось подарую. Тоді ти зможеш зловити злодія, який спустошує ваше поле.
— Обійдуся без твоєї допомоги, — відмахнувся юнак і ліг спати.
Образившись, жаба вкрала в нього коржики. Юнак прокинувся — коржиків нема. Тоді схопив жабу, вкинув її у воду, а сам попрямував на поле.
Коли він туди прийшов, то побачив, як великий пістрявий птах злітає в повітря. Прицілившись з рушниці, юнак вистрілив, але до його ніг упало лише кілька пір’їн. Не вдалося йому вбити птаха. Проте юнак був задоволений, бо тішився думкою про те, як він обдурить батька та братів і вони повірять, що коли він приніс пір’їни — значить, убив птаха.
Юнак заквапився додому й, радісно посміхаючись, сказав батькові та братам:
— Це я вбив злодія, який спустошував наше поле. Погляньте, ось його пір’їни. Я спадкоємець!
Але Бенхамін, найменший брат, заперечив:
— Не вірю тобі, адже ти приніс лише пір’їни. А де ж сам птах? Я піду ловити його.
Бенхамін узяв рушницю, вузлик із їжею та й подався в поле.
Підійшовши до колодязя, він побачив жабу й звернувся до неї з такими словами:
— Гей, жабо, я віддам тобі всю мою їжу, якщо ти скажеш, хто спустошує наше поле і як мені впіймати злодія. Хоч куди б я пішов, завжди носитиму тебе з собою.
Жаба дуже зраділа та й каже:
— Ти добрий парубок. Мені шкода, що твої брати не послухалися мене й так погано повелися зі мною. Саме тому вони й спіймали облизня. Але я рада, що для тебе все обернулося щасливо. На дні цього колодязя лежить чарівний камінець, який виконає всі твої бажання.
Юнак теж зрадів.
— А якщо я попрошу в нього красуню жінку, він сотворить таке чудо?
— Цей камінець дасть тобі не тільки красуню жінку, а й чудовий будинок, щоб ви обоє були в ньому щасливі,— відповіла жаба.
Юнак відразу ж сказав камінцю, що саме це і є його заповітною мрією. А ще йому потрібно впіймати того, хто спустошує їхнє поле. Тоді батько й брати матимуть спокій.
Жаба запевнила юнака, що його бажання справдяться. Вони з’їли все, що юнак узяв з собою, і рушили в дорогу. Прийшли на поле, бачать: прилетів великий гарний птах, сів неподалік від них. Юнак прицілився з рушниці і вже був зібрався натиснути на гачок, як раптом птах підвів голову й ніжно-ніжно промовив:
— Не стріляй у мене, парубче! Бо я — твоя наречена, і ти можеш мене вбити.
Від подиву Бенхамін аж занімів, зблід і опустив рушницю. Птах підійшов до нього ближче, ведучи далі:
— Не думай, що я птах, насправді — я дівчина. Мене заворожила одна злюща відьма, бо я не схотіла вийти заміж за її сина, такого ж злого, як і вона сама.
Юнак згадав про те, що він просив у чарівного камінця (адже, як запевняла жаба, його бажання справдяться). Зрозумівши, що птах цей і є та дівчина, про яку він мріяв, парубок у захваті вигукнув:
— Якщо ти кажеш правду, то підійди до мене. Я візьму тебе додому, ти знову перекинешся на дівчину, а тоді я попрошу, щоб ти стала моєю дружиною, і ми щасливо житимемо у чудовому просторому будинку.
Птах погодився, отож вони усі втрьох пішли додому. А батько та брати, побачивши Бенхаміна з жабою й таким рідкісним птахом, від подиву аж роти пороззявляли. Ще дужче вони здивувалися, коли юнак сказав:
— Я приніс вам не пучок пір’їн, а птаха, що видзьобував нашу кукурудзу. Але знайте — насправді це прекрасна дівчина, яку люта відьма обернула на птаха з чудовим оперенням. Відьма зненавиділа дівчину, бо та не схотіла вийти заміж за її сина. Дивіться, зараз птах знову перекинеться на дівчину. Жаба сказала, що чарівний камінець з колодязя виконає моє бажання, і я матиму красуню дружину. Ось вона!
Потім Бенхамін звернувся до жаби:
— Нехай з твоєю допомогою цей птах знову стане дівчиною, і нехай у нас буде чудовий просторий будинок. Давай разом просити це в чарівного камінця.
Тієї ж миті жаба заквакала, і птах зник, а на його місці постала прекрасна дівчина; вона подякувала своїм рятівникам і погодилася вийти за юнака заміж.
Наступного дня, щойно розвиднілось, як усі побачили чудовий просторий будинок. Ніхто не знав, звідки він узявся. Бенхамін одружився з прекрасною дівчиною. Жаба лишилася з ними; вона квакала й згадувала той день, коли зустріла доброго юнака.
Заздрісні брати хотіли нашкодити мешканцям щасливого дому, але зробити цього їм не вдалося. Присоромлені, вони втекли, а хазяї жили собі далі, багаті й задоволені. Та й чарівний камінець завжди був готовий виконати їхні бажання.