Турецькі казки

Давно колись був собі заможний чоловік, і мав він жінку та дочку-красуню. Не можна й розказати, яка вродлива була дівчина, навіть серед троянд вона квітувала, мов дивоквіт. Дивляться на неї люди й очей не можуть одвести. А вже батько з матір’ю – боялися й дихнути на неї, берегли від холоду …

Була собі одна вдова та й мала сина Кельоглана. Лиха доля судилася вдові: нічого не дали їй батько з матір’ю, не зазнала щастя й з чоловіком. А коли вже так повелося спочатку, то хіба ж буде щасливий кінець? Поглянути хоча б на її сина – не хлопчик, а якесь кошеня …

Було таке чи й не було, а в людей печалі було чимало. Мала одна вдова дорослу дочку – звали її Деріє. Дівчина наймитувала то в одних сусідів, то в інших – так і жили з матір’ю. Якось дівчину попрохали витрусити килими в одних людей та й дали їй за це …

Був собі дроворуб та й мав жінку. Щоднини ходив він до лісу дрова рубати. А надвечір, повертаючись додому, продавав дрова й купував хліба та до хліба, щоб було з чого дружині вечерю зварити. А повечерявши, починали співати, грати й танцювати, примовляючи: «Піш-поф, піш-поф!» Аж це падишах видав наказ, аби ніхто …

Було таке чи й не було, а дала колись одна жінка своїй дочці кілька пара та й каже: – Йди на базар і купи печінки, помий її в озері й принеси. Дівчина пішла, купила печінку, підійшла до берега озера й миє її. Аж це налетів на неї шуліка,хапнув з рук …

Якось один селянин поклав на віслюка два барильця пекмезу та й повіз продавати до містечка. Під’їжджає до передмістя, а назустріч два жандарми. Ото й питають вони дядька: – А що це ти везеш у барилах? – А що там може бути? Зробив трохи пекмезу та й везу, аби продати,– одказує …

Був колись один багатий бей і мав велику сім’ю: жінку, двох синів та двох дочок. Якось принесли йому на подарунок смаженого гусака. Закортіло беєві поділити його справедливо, тільки ніхто З родини не може зробити цього. Коли це беїв наймит, просить, щоб дозволили поділити йому. Бей погодився. Узяв дядько гусака та …

Давно колись був собі чоловік, і звали його Налджи. Ніколи не втрачав він своєї честі, ніколи не намагався зняти з дохлого коня підкову на щастя. Сам проливав піт, сам заробляв і хліб. Не мав він багатої садиби, зате було в нього троє синів, струнких, мов пагінці. Старші були звичайні парубки, …

Був собі колись багач, та такий скупий, що давав своїм наймитам по шматку хліба вранці й казав: «А обід я сам принесу». А тоді йшов додому, і наймити мусили працювати до вечора голодні. Почув про це один хитрий парубок та й проситься до багача в найми. Багач бачить, що парубок …

Був колись дужий-предужий лицар, а вийти опівночі з хати боявся. Якось завітав до їхнього міста штукар із мавпочкою: показував на базарі комедію й з того жив. Почув про це дужий чоловік та й подався на базар. Як побачив, які викрутаси виробляє мавпочка, то аж рота роззявив. Цілісінький день простояв, опам’ятався, …

Був собі чоловік, звали його Мехмед-рибалка. Вдень ловив він рибу, увечері продавав – тим і жив. Якось він занедужав і, вже не сподіваючись вижити, сказав дружині: – Коли я помру, не кажи синові, що я був рибалка. Ось помер він, лишилася вдова з малим хлоп’ям. Коли ж хлопець підріс, почав …

Був собі один дроворуб та Й мав трьох дочок. Ходив він щоднини до лісу, рубав до самісінького вечора дерева, колов на дрова, а потім продавав їх, щоб купити додому якоїсь їжі. Якось пішов він до лісу й тільки-но заходився рубати, як підходить до нього дервіш.

Давно колись жив один бей, і мав він сина, якого звали Іскендер. Коли хлопчикові сповнилося сім років, батько повів його до школи. І ось хлопчик навчився читати, писати й перегнав у навчанні всіх своїх товаришів. Якось сидів бей з дружиною в саду, коли це прилетів у сад соловейко й став …

Було таке чи й не було, тут – нічого, а в аллаха – повно всього. Жили колись чоловік та жінка та й мали одну-єдину доньку. Аж то якось занедужала жінка. Лежить вона немічна, вже й лікарі її дивилися, і ходжі, та тільки немає ради – ніхто не може дати добрих …

 Було таке чи ні, а колись падишахів було чимало. Може, в решеті, а може, й на дні казана був один падишах, та й мав він сина. От як виріс парубок, сповнилося йому сімнадцять літ, батько й надумав його оженити. Знайшли юнакові дівчину та й заручили за падишахським звичаєм. Починають весілля …

Було таке чи ні, а було колись два брати. Старший багатий, а менший бідний. От приходить якось бідний брат до багатого та й просить: – Пожалій, брате, хоч малих дітей. Дай трохи грошей, бо в хаті й крихти хліба немає.

 Було таке чи й не було, а жила колись удова, та й мала вона сина. Були вони дуже бідні, аж це підріс хлопчик, та й став невдовзі з нього такий парубок, що й не сказати. Ото якось заробив він кілька пара, купив на них сокиру та мотузок і прийшов до …

Був собі колись давно в одного чабана син, та такий гарний, що міг сказати ранковій зорі: «Або ти сходь, або я зійду!» Закортіло якось хлопцеві помандрувати по білому світу, але не було у нього нікого, щоб порадитися. Отож кинув він свою хатину та й пішов світ за очі. Довго він …

 Було таке чи й не було, а були собі два брати. Сталося так, що батько й мати в них померли, ото й ділять брати спадщину навпіл. Ну, та й, як відомо, один брат – старший, а другий – менший. І той, що менший,– трохи дурненький. Старший брат дав своїй батьківщині …

  Було таке чи й не було, а посходились якось миші в коло та й почали радитися, як би їм кота приборкати. Довго думали-гадали – нема ради. Коли це одна миша й каже: – А повісьмо йому на шию дзвоника. Як тільки кіт ворухнеться, дзвінок закалатає та й попередить нас …

Давно колись жив на світі один падишах, та не було в нього дітей. Ото йде він якось на прогулянку зі своїми охоронцями, коли бачить: стоїть біля джерела дервіш. – Есселям алейкюм, падишаху! – вітається дервіш. А падишах і відповідає: – Ти пізнав падишаха, пізнай же і його горе. Дервіш дістав …

Був колись один падишах, і мав він трьох синів. А в саду в падишаха росла яблуня, і щороку родило на ній тільки троє яблук. Та ще ні разу не вдалося падишахові їх покуштувати. Якось і каже падишах своїм синам: – Мої любі, ніяк не можу я поласувати цими яблуками. Вже …

Хто чвалом чвалає, хто гони ганяє, а тому, хто з ринку несе базаринку, без копійки грошей на голові горщик потрощать. Коли день за день зачепився, коли сніп у решеті поточився, коли буйвол оповісником став, а цап бороду голити навчився, коли в мого татка заєць наймитував, коли був я хлопчик п’ятнадцяти …

Була собі одна вдова, та й мала вона сина Ахмеда та такого ледачого, що й серед ледацюг найледачіший. Мати виконувала всі синові забаганки, берегла його від холодного й гарячого, отож Ледачий Ахмед тільки те й робив, що дрімав біля тандиру. Іноді йому кортіло вийти в сад, тоді він починав хилитатися. …