Папуга звила гніздечко на дереві в пустелі й знесла яєчка. Побачила лисиця та й каже: – Агей, папуго, кинь мені одне яєчко, бо як не кинеш, тебе саму з’їм. Бідолашна папуга не знала, що лисиця не вміє лазити по деревах, і злякалася. «Краще вже нехай моє яєчко з’їсть, ніж мене …
Читати далі...
Було таке чи й не було, а був собі один караван-баші. Багато земель обходив він з караванами, та минули літа, і караван-баші зістарівся. Що не день, то все дужче пригнічував його тягар років, так що невдовзі не зміг він уже водити каравани. Якось надумалися його односельці поїхати у чужу країну …
Читати далі...
Було таке чи й не було, а жив собі колись один падишах. І наказав він, щоб усі його підлеглі відводили старих немічних людей в пустелю й там кидали їх напризволяще. А в одного падишахового нукера був дуже-дуже старий батько. Посадив юнак батька на спину та й поніс у пустелю… Ніс-ніс, …
Читати далі...
Був собі давно колись один падишах, і такий справедливий, що в цілому світі такого не знайти. Сидів він якось та й міркував: «Цікаво було б знати, хто найгірший серед людей і серед тварин?» І ось що приду¬мав: «Найгірший серед людей — падишах, найбридкіша тварина—мул, а найпоганіша пташка — зозуля». А …
Читати далі...
Був собі колись чабан. Скільки жив, то все пас чужих овець, аж поки наскладав грошей та оженився. Невдовзі народився у них син. Та не минуло й чотирьох років, як чабан з дружиною померли — хлопчик залишився сиротою. Взяла його до себе далека родичка, яка майже нічого не давала йому їсти. …
Читати далі...
У одного падишаха був на службі бідний чоловік. Дає йому якось падишах листа й наказує: – Іди й віддай цього листа головному мірабові. А бідняк був кмітливий. Узяв у падишаха листа та й дав прочитати письменному чоловікові, а тоді й питає: – Скажи, що там написано? Прочитав той і каже: …
Читати далі...
Було таке чи й не було, а був колись чоловік, звали його Ораз. Прийшов він якось до пророка Сулеймана й каже: – Сулеймане, навчи мене мови тварин! – Я навчу тебе, Оразе,– відповів Сулейман,– але якщо ти хоч комусь розповіси про це, то помреш. – Гаразд, я нікому не скажу …
Читати далі...
Було таке чи й не було, а жив собі один дід. Змолов якось він у млині борошно та й везе додому. Сам сидить на віслюкові, а мішки поскладав на верблюда. Цілий день їхав пустелею, від одного піщаного горба до другого, а села все не видно. Така це була дорога навіть …
Читати далі...
Пішли якось дід із бабою поливати бавовну, а Яртигулак дома лишився. Ще вдосвіта поприбирав у хаті, позамітав у дворі, а тоді заходився чистити казан, у якому баба варила плов та гарбузяну кашу. Яртигулак так тер казан камінцем та ганчіркою, що мідний казан заблищав як сонце, а ганчірка від сажі та …
Читати далі...
Якось завітав до Яртигулакового батька гість з далекого краю – славнозвісний караван-баші. Гостя посадили посеред двору на найбільшому й найм’якшому килимі. – За довгі роки моїх мандрів,– сказав гість,– я не надбав маєтків, не наскладав золота. Є в мене єдине добро – білий віслюк, мій товариш і помічник. Разом з …
Читати далі...
Якось унадився в отару вовк і щодня крав по ягняті. Прибігли в аул чабани та й просять: – Допоможіть, люди добрі, степового вовка вбити. В пастку він не йде – хитрий такий. Викопали на нього яму, так він і не підступає до неї. Хотіли оточити його, але ж він такий …
Читати далі...
Якось уранці мати і Яртигулак збиралися йти в поле. На сніданок мати спекла чурек, приготувала чай. Після сніданку залишилася одна перепічка, тепла та пухка. «Якщо чурек не з’їсти зараз, він зачерствіє і не буде такий смачний»,–подумав Яртигулак і потягнувся рукою до тарілки, але мати сказала: – Віднесімо, синку, цей чурек …
Читати далі...💡 Ви знаходитесь у розділі казки.