Був собі котик та півник, і дуже вони любили одне одного. От і почали жити вкупі, в одній хатці. Жили собі хорошенько — котик у скрипочку грає, а півник пісеньки співає. Котик іде якої їжі здобувати, а півник дома сидить та хати глядить. Отже, котик було як іде з дому, …
Читати далі...
Дуже давно жив один цар. Держава його займала велику частину заходу. Але той цар ніколи на захід не дивився. Винесе, було, собі стільця й сяде лицем до сходу І так день за днем усе на схід дивився, гейби когось очікував звідти. При тому одне око завжди плакало, а друге сміялося. …
Читати далі...
Це було давно-предавно, коли кури несли телят, а вівці – писанки, файніші, ніж у Косові. Тоді був на світі бідний чоловік, що мав три доньки – Марійку, Ганнусю і Василинку. Доки доньки були малі, чоловік дуже бідував, а як вони підросли, то стало трохи легше, бо вже було кому обід …
Читати далі...
Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, залізла в ту рукавичку та й каже: — Тут я буду жити! Коли це жабка плигає та й питає: — А хто-хто в цій рукавичці? — Мишка-шкряботушка. А ти хто? — Жабка-скрекотушка. Пусти й мене! От уже їх …
Читати далі...
Зосталося три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого — ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла. — Куди це ви, дітки, йдете? А вони кажуть: — Найматися. — Хіба в вас свого хазяйства нема? — Нема — кажуть. — …
Читати далі...
Стояла в полі билинка, на ту билинку сів горобець-молодець. — Билинко, билинко, поколиши горобця-молодця. — Не хочу! — То я піду до кіз, нехай тебе з’ їдять. Кози, кози, ходіте билинку гризти, билинка не хоче горобця-молодця колихати. — Не підемо! — То я закличу вовка, щоб вас подушив. — Вовче, вовче, ходи кози їсти: …
Читати далі...
Жив, де не жив, один багатий граф. Мав він немало доброї землі, мав немало пустої, мав лісу, саду і пасовища, а худоби — видимо і невидимо. Граф любив ходити на полювання. Днями, тижнями блукав з рушницею по лісах і полях. Та ніколи не заходив до Страшного лісу, звідки ніхто не …
Читати далі...
Одного разу зібрались всі звірі докупи і почали радиться між собою, кого наставить царем, щоб був порядок і щоб був у них правдивий суддя, котрого всі щоб боялись і слухались. На цей раз діла довести до кінця не довелось, бо не всі були в зборі, самих великих і сильних звірів …
Читати далі...
Жив колись один цар. Він мав сина-одинака. А держава в нього була дуже багата. Цар і не знав, чим більше пишатися: державою чи сином. Але багатство принесло йому біду: сусідський король позаздрив цареві й оголосив війну. Цар якраз збирався оженити сина. Тепер сказав: — Но, сину, інша карта впала. Тепер не …
Читати далі...
Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому,– щоб якраз по правді рівнесенько розділити. Один котик і каже: «Давай поділимо отак, упоперек!» А другий каже: «Ні, …
Читати далі...
Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі: – Ходімо, бабо, в ліс по грибки! От пішли; бере баба грибки, коли дивиться – у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. От вона дідові: – Дивись, діду, …
Читати далі...
Був собі заєць у лісі. Влітку було йому добре, а взимку погано — доводилось до села ходити, на току овес красти. Приходить він якось на тік, а тут уже зайців цілий табун. От він почав перед ними вихвалятись: — У мене не вуса, а вусища, не лапи, а лапища, не …
Читати далі...
Сніг випав несподівано. Лапатий-прелапатий. Три дні йшов, а потім перестав. Заясніло сонце, ось-ось відлига струмочками задзюрчить… Та морози перемогли. Вночі знов пороша все легенько притрусила, і школярі йшли до учбового корпусу незайманою сніговою ковдрою, слідами мережили її білизну. По обіді, відпочивши, вийшли гуртом на прогулянку. Невже до лісу? Дітям не …
Читати далі...
Миша дбайлива і миша лінива Було дві миші, і одна ся настарала їсти на зиму, а друга нич. А воно і днесь так є, що не тому речено, кому печено, хіба тому, хто з’їсть. І тоті миші одна другій мовить: — Що ж, сестричко, ци зладилася на зиму? — Та …
Читати далі...
Був собі цар і мав одну доньку. Донька та була дуже красна і дуже розумна. Коли доросла, почало багато щонайкращих царевичів сватати її, але вона не хотіла за жодного вийти, бо всі їй видавались дуже дурними. Що батько наговоривсь їй — нічого не допомагало. — Не піду та й не …
Читати далі...
— Посуньтеся, сестрички,— сказала молоденька сосонка і розправила свої віти. Вона сказала це ласкаво й привітно, їй було приємно, що кожної весни на ній виростають світлозслені молоді пагінці, ніби свічечок хтось понаставляв. Але сестри-сосни, що росли навколо, незадоволено забурмотіли: — Ну, от іще. Нам і самим місця мало. І чого …
Читати далі...
Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка. — Здоров був! — Доброго здоров’я! Поздоровкались і пішли, ті собі, а той собі; пройшли вони з гони і роздумались тоді: кому той чоловік здоров’я бажав — чи на всіх, чи, може, одному? Вернулись, нагонять того чоловіка: — …
Читати далі...
Одного разу вийшов їжак з свої нори подивитися на божий світ. Було то так під осінній час, у неділю. І що він собі погадав: «Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця!» І пішов. Задумав собі: «Аби коротшою дорогою іти, то піду навправець». Але поза корчем здибав його …
Читати далі...
Колись давно-давно пес жив сам-один. «Недобре жити одному, — думає собі, — от коли б знайти когось, найсміливішого, найдужчого! Я б став йому другом». І пішов пес в ліс шукати собі друга. Чув він од зайця, що немає в світі сміливішого, дужчого звіра, ніж вовк. Аж тут вовк як уродився. …
Читати далі...
Один чоловік мав лагідного кота, який ніколи не робив шкоди. Не дасть хазяїн їсти – Мурко пройде біля ласощів, навіть не глянувши. Словом, тільки одними мишами смугастик і жив. Спочатку полювалося добре, оскільки гризунів розплодилася сила-силенна. Та й сіренькі кота за ворога не вважали. Проте з часом маленькі почали боятись …
Читати далі...
Раз був, де не був, у тій землі, де уже край світу, один чоловік: бідненький, худобненький, як церковна миша. А мав трьох синів. Поставні, вродливі, міцні, як дуби, хлопці. А надто Іванко – такий красний і ґречний, що з нього лиш радіти, якби був достаток. Але тут злидні, а де …
Читати далі...
Були собі дід і баба, та не мали дітей. Сумували старі, що без нащадків живуть. Якось узимку землю вкрила біла ковдра. Спостерігаючи, як малеча завзято ліпить снігових баб, дід звертається до дружини: – Чом би й нам не спробувати? – Ти вже маєш бабу – краще зліпімо дитинку. – Чудова …
Читати далі...
Як жив собі чоловік і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і гусак – усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,– ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. …
Читати далі...
Ато як коваль з пуда заліза зробив пшик. Один хлібороб каже ковалеві: – Вийде з пуда заліза леміш? – Вийде, та ще й добрий! – Ну, на залізо, роби! От він робив, робив… – Ні,– каже,– не вийде леміш, а вийде чересло. – Ну, роби чересло! Робив, робив… – Ні,– …
Читати далі...
Сидить дядько на пеньку і їсть хліб. Іде ведмідь і питається: – Дядьку, що ти їси? – Хліб,– каже дядько. – Дай-но я попробую. Дав дядько йому кусок хліба, ведмідь покуштував і питає: – А з чого ж той хліб робиться? Дядько й став розказувать: – Треба спочатку поле добре …
Читати далі...
Бігла лісом голодна лисиця. Аж раптом відчула аромат смачної печені та свіжого хліба. – О, сьогодні добряче пообідаю! – зраділа пишнохвоста. Та й помчала на запах, який привів до високого дуба. Зазирнула лисиця в дупло й побачила торбинки. «Це, мабуть, пастухи залишили», – почала бенкетувати руденька. Яка смачна печеня, а …
Читати далі...
Один цісар у біді завжди радився з гуцулом, що має робити. А владиці дуже не подобалося те, що цісар не до нього приходить за порадою. І одного разу він сказав: – Чого це ти, цісарю, за першого міністра маєш того гуцула? Адже я розумніший від нього… Цісар подумав і відповів: …
Читати далі...
Стрінувся одного разу ще за давніх, дуже давніх часів кінь з волом, і завели вони жваву розмову про те, хто з них скоріше бігає. Кінь твердить своє, а віл своє. – Ти тільки подумай, – говорив сердито віл до коня, – я побіг би набагато швидше, ніж ти, але боюся, …
Читати далі...
Жила колись давно стара-престара бабуся сама в хаті коло лісу. Вже їй годів, мабуть, сто було чи, може, й більш… А за тим лісом болото, а в тому болоті жив болотяник, що вночі по болоту шастав, а вдень на купині спав. І хвалився болотяник, що мудрішого од нього й на …
Читати далі...
У невеличкій хатинці край села мешкало котяче подружжя. Якось пухнастий господар схаменувся: – Зима вже на порозі, а про чоботи ми й не подбали. – То піди до міста, допоки не випав сніг, – запропонувала дружина, – та купи взуття. Уранці, щойно зійшло сонечко, смугастий вирушив у дорогу. Уже здолав …
Читати далі...
