У корови Лиски народилось Телятко. Воно ще маленьке, але вже вибрикує. Припало Телятко до матері, напилось молока, й захотілось Теляткові погуляти.
Пішло воно по двору, дивиться — сидить маленьке звірятко. Доторкнулось Телятко до маленького звірятка, а на ньому пух м’який-м’який, ще м’якший, ніж материнське вим’я.
Дивиться маленьке звірятко на величезного звіра — теля, прищулилось і сидить собі тихо-тихо.
— Хто ти такий? — запитує Телятко.
— Я стара Кролиця, — відповідає маленьке звірятко.
— Невже ти стара Кролиця? — здивувалось Телятко. — Значить, у тебе й дітки є?
— Є в мене маленькі дітки — кроленятка. А ти хто?
— Я маленьке Телятко, — відповіло Телятко. — Я тільки що народилось.
— Невже ти тільки що народилось? — здивувалась стара Кролиця. — Дивно: ти ж ще маленьке, а вже таке велике…
— А ти вже стара мати, а така маленька,— ще більше здивувалось Телятко. — Невже все на світі таке дивне?
