Забавлянки та потішки — це короткі веселі римовані тексти, якими дорослі здавна розважали малюків. Їх можна промовляти під час гри, плескати в долоньки, торкатися пальчиків дитини, погойдувати її на колінах або супроводжувати слова простими рухами.
У цій добірці зібрані українські народні забавлянки, потішки, пальчикові ігри та веселі примовки для найменших. Повторюйте їх разом із дитиною, додавайте рухи й перетворюйте звичайне читання на маленьку гру.
Пальчикові забавлянки для малюків
Пальчикові забавлянки можна промовляти, легко торкаючись пальчиків або долоньки дитини. Для найменших достатньо кількох рядків і простих повторюваних рухів.
Сорока-ворона
Українська народна забавлянка
Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила:
«Тому дам, тому дам,
А цьому не дам!
Цей дров не рубав,
І води не носив,
І діжі не місив —
Цьому я не дам!»
Як гратися: водіть пальцем по долоньці малюка, а потім по черзі легенько торкайтеся кожного пальчика.
Печу-печу хлібчик
Українська народна забавлянка
Печу-печу хлібчик,
Діткам на обідчик.
Печу-печу бабку,
Кладу на лопатку.
Шух —
У піч!
Як гратися: долоньками показуйте, ніби місите тісто й кладете хлібчик у піч.
Кую, кую чобіток
Українська народна забавлянка
Кую, кую чобіток,
Подай, мамо, молоток.
Не подаси молотка —
Не підкую чобітка.
Як гратися: легенько постукуйте пальцем по п’ятці або долоньці малюка в ритм слів «кую, кую».
Потягусі, потягусі
Українська народна забавлянка
Потягусі, потягусі,
На Галю ростусі.
Щоб Галочка росла,
Росла-виростала,
Щоб Галочка своїй мамці
Скоріш в поміч стала,
У помочі стала,
Діток колихала
Й хату доглядала.
Як гратися: після сну обережно піднімайте ручки дитини вгору, ніби допомагаєте їй потягнутися. Ім’я «Галя» можна замінити ім’ям малюка.
Забавлянки з плесканням і рухами
Коли дитина вже охоче повторює рухи дорослого, до слів можна додавати плескання, похитування, крокування або прості жести. Малюкові необов’язково одразу повторювати весь текст — спочатку він може просто спостерігати й чекати знайомого руху.
Ладки, ладоньки, ладусі
Українська народна забавлянка
Ладки, ладоньки, ладусі,
Ой ладусі, ладки.
— Де були? — В бабусі.
— Що їли? — Оладки.
— З чим оладки? — Із медком
Та солодким молочком.
Як гратися: плескайте разом із малюком у долоньки в ритм забавлянки.
Тосі, тосі, лапці
Українська народна забавлянка
Тосі, тосі, лапці,
Поїдем до бабці,
А від бабці до діда,
Там є курка чубата.
А від діда до мами —
Наїмося сметани.
Як гратися: плескайте долоньками або легенько похитуйте дитину в такт.
Тосі, тосі
Українська народна забавлянка
Тосі, тосі,
Свині в просі,
Поросята в гречці,
А музика без’язика
Їде на овечці.
Як гратися: промовляйте ритмічно й плескайте долоньками на повторі «тосі, тосі».
Дибки, дибки
Українська народна забавлянка
Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кицю за лапочки:
Диб, диб, диб.
Як гратися: тримаючи дитину за ручки, можна показувати маленькі кроки в ритм слів «диб, диб, диб».
Гойдалки та чукикалки
Такі забавлянки традиційно промовляють, коли малюк сидить у дорослого на колінах або коли його легенько погойдують. Рухи мають бути спокійними й відповідати віку дитини.
Гойда, гойда, гойдаша
Українська народна забавлянка
Гойда, гойда, гойдаша!
Де кобила, там лоша,
Де кобила, там лоша,
Там печене порося.
Кобила у лісі,
А лоша у стрісі.
Гойда, гойда, гойдаша!
Гойда, гойда, гойдаша!
Як гратися: повільно погойдуйте дитину в такт повторюваному «гойда, гойда».
Кую, кую ніжку
Українська народна забавлянка
Кую, кую ніжку,
Поїдем в доріжку,
Будем коня напувати,
Будем в баби ночувати.
Як гратися: легенько постукуйте пальчиками по ніжці малюка, ніби маленьким молоточком.
Ой чук-чук
Українська народна забавлянка
Ой чук-чук, ой чук-чук,
Пішов дідусь ловить щук.
Та не піймав щучку,
А спіймав онучку.
А в онучечки дві ручечки,
І рученьки, і ніженьки,
Піде Галя в доріженьку.
Як гратися: посадіть дитину на коліна й дуже легко погойдуйте в ритм перших рядків.
Ой чук-чук, чуки-чуки
Українська народна забавлянка
Ой чук-чук, чуки-чуки,
Гарні в мене черевики,
Черевички з рогозу
Не бояться морозу,
А чольочки з лободи
Не бояться води!
Як гратися: можна легенько рухати ніжками малюка або показувати на його черевички.
Веселі народні потішки
Короткі потішки не обов’язково супроводжувати спеціальною грою. Їх можна розповідати під час перевдягання, прогулянки або просто тоді, коли хочеться розвеселити дитину.
Іде коза рогатая
Українська народна забавлянка
Іде коза рогатая,
Веде діток кошлатая,
А хто козу торкне,
Того ж коза штурхне!
Як гратися: наприкінці можна пальчиками показати «ріжки» та легенько полоскотати малюка.
Зайчику, зайчику, де ти бував?
Українська народна забавлянка
— Зайчику, зайчику, де ти бував?
— У млині, у млині.
— Що чував?
— Казали кравці,
Що близько ловці.
Ледве я втік
Через бабин тік
Та через колоду,
Та хвостиком у воду — шубовсть!
Як гратися: останнє слово вимовте веселіше й покажіть руками, ніби зайчик стрибнув у воду.
💡 Для звичайного читання обирайте вірші для дітей 1-2-3 років — прості твори, підібрані за віком малюків.
💡 Ще більше невеликих творів зібрано у добірці коротких віршів для дітей.
Що таке забавлянки та потішки?
Забавлянки належать до дитячого фольклору. Це короткі ритмічні тексти, які дорослий промовляє або наспівує під час спілкування з маленькою дитиною. Часто слова поєднуються з плесканням у долоні, рухами пальчиків, погойдуванням або простими іграми.
Одна й та сама народна забавлянка може мати кілька варіантів. У різних місцевостях змінювалися окремі слова, імена героїв або рядки, тому в родинах можна почути різні версії знайомих із дитинства текстів.
Як гратися із забавлянками з малюком?
Промовляйте слова повільно, виразно й у приблизно однаковому ритмі. Спочатку оберіть одну або дві короткі забавлянки та повторюйте їх протягом кількох днів. Знайомий початок і повторювані рухи допомагають дитині впізнавати улюблену гру.
Не обов’язково вимагати від малюка повторювати слова. Найменші діти можуть просто слухати, усміхатися, плескати в долоньки або чекати знайомого руху. Коли дитина підросте, вона поступово почне договорювати окремі звуки, слова чи рядки.
Які забавлянки обрати для найменших?
Для зовсім маленької дитини найзручніші короткі тексти з повтореннями: «Потягусі», «Дибки, дибки», «Тосі, тосі» або «Кую, кую чобіток». Коли малюк уже вміє плескати й наслідувати рухи дорослого, можна додавати пальчикові ігри та довші забавлянки.
Найважливіше — не кількість вивчених текстів, а спільна гра. Можна змінювати ім’я героя на ім’я дитини, повторювати улюблені рядки та вигадувати прості рухи, які будуть зрозумілими саме вашому малюкові.