Я особлива
Матуся пошила мені вишиванку,
Її одягла зі спідницею зранку.
Мене не зіпсує ні вітер, ні злива,
У цій вишиваночці я особлива.
Автор:Катерина Писаренко
******
Щастя
Якось, дивно і ще зранку
Щастя встало на світанку.
І взяло з своєї скрині
Все, що було по зернині.
Подивилось на торбину –
Нумо, я іще докину!
Взяло щастя міх на плечі-
Почалапало до печі.
Звідти доброти жарину
Теж поклало у торбину.
І пішло воно по світу
Чаклувати і радіти.
Та, були погані вісті,
Заздрістю хворіли діти,
Люди теж не помічали
Як від заздрості страждали.
І хвороби, як на зло-
Переважили добро.
Стало щастя мудрувати.
Як хворобу подолати?
І згадало, що в торбині
Залишилися жарини.
То жарини доброти
Зранку сипались туди,
Де хворіли добрі люди
І не знали, як все буде!
Щастя віру в них вселяло,
Нових сил їм додавало…
І побачило воно,
Як добро перемогло!
Дуже щастя утомилось-
Ледве ніженьки тягло…
Пухом хмароньки укрилось
І тихенько спать лягло.
Щастя дуже утомилось
Йому треба відпочить!
Ті жаринки, що посієш
В світі теж будуть світить.
Та не думайте, що щастя
Треба якось десь шукать.
Воно добре відпочине
Й знову буде мандрувать!
Та, давайте допоможем-
Добрі справи чинячи,
Щоб жарини в наших душах
Щастю сили додали!
А давайте своїм рідним
Трохи щастя додамо:
Подаруночок в торбині,
Книжку, квіти та будь що!
Помічайте щогодини,
Якби важко не було,
Що нема його в торбині-
Щастя поруч вже давно!
Автор: Юлія Кіщук
******
Сонячний зайчик
Зранку сонечко яскраве
У віконце засвітило
І промінчиком ласкавим
Сплячу донечку збудило.
Засміялося дівчатко:
“Глянь, матусю, як казково!
Промінець, немов зайчатко,
Вміє плигати чудово!
Може він, як я – маленький
І прийшов, щоб подружитись?”
“Звісно, так!” – сказала ненька –
“Звідки б ще йому з’явитись?”
“Ти дозволиш нам стрибати?
Ми пограємося трішки.”
“Добре, доню” – каже мати,
Не ховаючи усмішки.
Мати, сівши на ослінчик,
Гру цікаву споглядала:
Доня й сонячний промінчик
Наче зайчики стрибали!
Автор: Наталія Паснак
******
Сонечко
Зранку сонечко ласкаве
Пробудилося зі сну.
До всього воно цікаве,
І цікаво все йому.
Оглядає ліс і гори,
І озерця, і моря,
І ущелини й роздоли,
І безкрайнії поля.
Промінці тепленькі щиро
Шле на землю з висоти.
Все цвіло щоб і родило,
Мало змогу щоб зрости.
Зустрічають сонце ніжне
Всі на світі залюбки.
Зустрічають сонце втішно
Люди, звірі та пташки.
Автор: Наталія Паснак
******
Слоник
Радість, радість неймовірна!
Я ділюся з усіма –
Справа майже ювелірна,
Вчора я зліпив слона!
Самостійно, з пластиліну,
Друзі, я його зліпив.
Ноги, хвіст, широку спину,
Хобота йому вчепив.
Величезні гарні вуха
Приладнав до голови.
Щоби слоник ними слухав,
Що йому я говорив.
Сіре-сіре слоненятко
Спершу – ой, смішне ж було…
Та, за вечір те малятко
Поступово ожило.
Красень слоник мій маленький,
Не натішуся ніяк.
Дуже вийшов вже гарненький.
Всі мене питали: “Як?”
– Як зумів ти так зліпити,
Що живий неначе він?
– Я його почав любити
Ще як був це пластилін.
Все – як в казочці добренькій,
Все було, як дивний сон.
В руки взяв шматок сіренький
І сказав собі – Це Слон!
Автор: Наталія Паснак
******
Світанок
Сутінки сповзають
м’яко і помалу
волошковим шовком,
що немов живий…
Над Високим замком
кліпнуло і встало
сонце, розбудило
день новий.
Автор: Марія Хоросницька
******
Рай
Що таке для мене рай?
Це ліса, дубовий гай
І стежинка, і садочок,
За хатиною куточок.
Мамин голос, ніжність рук,
Найвірніший в світі друг,
На столі смачна вечеря,
Для людей відкриті двері.
Сонце, квіти, рідний край,
(Грай на скрипці, серце, грай!).
Накрохмалена білизна,
Рай – це, перш за все, Вітчизна!
Автор: Катерина Писаренко
******
Пісня для всіх
А я найбільше хочу
зробити так, щоб діти
були завжди щасливими
у всьому-всьому світі,
щоб ні війни, ні голоду
ніхто й ніде не знав,
щоб кожен день до кожного
приходив, як весна!
А що для цього треба?
Прозоре й чисте небо,
і сонце променисте,
і неодмінно — пісню,
таку, як сонце й небо,—
для всіх дітей одну!..
А пісню цю, як виросту,
я сам для всіх складу.
Автор: Анатолій Костецький