Сніжно-сніжно
Завірюха , завірюха –
Сніжний вітер дме щодуху!
Замітає, замітає –
Віхола в танку кружляє!
Заметілі, заметілі –
Все довкола в ковдрі білій!
Хуртовина, хуртовина –
Як у казці, мов картина!
Все метелиця чудовим
Вкрила снігом загадковим!
Сніговії, сніговіі –
Снігом сиплять,віють, віють.
В кожушках дерева білі
Тихо сплять, про весну мріють.
А, сніжниця – знай гуляє –
Сніг нам з неба розсипає!
Автор:Наталія Паснак
******
Сніжинки
Пролітають біленькі сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?
Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!
Лиш водичка з долоні стікає.
Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:
— А чи знаєш, чому це так є?
Бо у тебе тепленька долоня,
А сніжок від тепла розтає.
І помислила доня хвилинку,
Рукавичку наділа свою.
— Мамо, — каже, — тепер я сніжинку
Вже напевно, напевно, зловлю!
Автор: Світлана Кузьменко
******
Сніг
В чистім полі порожньо,
Наче всюди борошно.
То ж не борошно, а сніг
На ріллі заснути ліг.
Зайки-побігайки
По снігу забігали.
Проліски блакитні,
Мабуть, сняться снігові.
Автор:Андрій Мястківський
******
Січень
Подивіться січень йде,
Новий Рік до нас веде.
Покружляли дві сніжинки,
Тихо сіли на ялинку,
А ялинка чепуриться,
Прикраша свою спідницю –
Кольоровими кульками,
Різнобарвними сніжками,
Бо збирається, малята,
Завітать до нас на свято.
Автор: Олена Коваленко
******
Пісня Сніжинок
Зима — це наша мати,
А хмара — наша хата.
Усі ми сестри рівні,
Сніжиночки – царівни.
Наш коник, скорий вітер,
Розносить нас по світу.
Ланам осиротілим
Тчемо тепленький килим.
Ми бідному садочку
Тепленьку тчем сорочку.
І навіть кожну стежку
Вдягаємо в одежку.
Ми любим танцювати,
Літати і кружляти,
А як затихне вітер —
Лягти і відпочити.
Автор: Віра Ворскло
******
Некультурні хазяї
Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
— Як вам гостювалось?
— Та нічого, все як слід…
Тільки бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Просто нехороші –
У прихожій не зняли
З нас вони калоші!
Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили…
То ми так, як увійшли,
І до столу сіли.
Автор: Григорій Бойко
******
Метелики
Журавлики-веселики
Одлинули й нема.
Із рукава метелики
Витрушує зима.
Метеликів ми ловимо,
Стрибаєм, біжимо,
По килиму пуховому
До хати несемо.
Автор: Василь Діденко
******
Майстерня снігу
З неба падали сніжинки –
Чудернацькі й різні.
Більші, менші, як з картинки –
Красиві і ніжні.
Впало декілька в долоньки
Дівчинки Оксанки.
Радісно сказала донька:
“Глянь, як з “витинанки”!
Хто малює їх на небі?
З чого витинає?”
Відповісти доні треба,
Хай дитина знає:
“В небі синьому,високо,
Є “Майстерня снігу”.
І узимку там, щороку,
Людям всім на втіху,
Витинаються з хмаринки
Диво – візерунки.
Дивовижні ці сніжинки –
Неба подарунки!
Сніг з майстерні крізь віконце
Сиплять нам, додолу!
І якщо не гріє сонце,
Для снігу – чудово!
А у інші пори року-
Сонечко гаряче,
Трішки лиш присвітить збоку
І сніжок вже плаче!
Топить сонечко сніжинки –
Сніг стає водою.
Тому дощик йде з хмаринки
Літньою порою!
Автор: Наталія Паснак
******
Летять сніжинки
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
Автор: Володимир Кленц
******
Зима
День надворі білий-білий,
біле все навкруг,—
наче лебеді летіли
і губили пух…
Наче з вишень у садочку
вітер цвіт зірвав…
Наче Львів нову сорочку
спозаранку вбрав…
Білий коник спозарання
білим шляхом біг…
Притягнув на білих санях
сніг.
Автор: Марія Хоросницька
******
Два плюс два
Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!
Автор: Анатолій Качан
******
Гостює в нас зима
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
Автор: Володимир Кленц
******
Гість зими
Ось і знову зима білоброва
Побілила поля і хати,
Заквітчала у іній діброву,
Через річку наводить мости.
Поспішає зима, поспішає,
Підганяє мороз, холоди:
Скоро, скоро з далекого краю
Рік Новий завітає сюди.
Під кружляння веселих сніжинок
Почали готуватись і ми,
Щоб зустріти при світлі ялинок
Найдорожчого гостя зими.
Автор: Анатолій Качан