Старенький бородань
У небі, небі темному,
Де ходить Миколай,
Листів вже назбиралось,
Хоч в вогнище скидай.
А в тих листах написано
Мільйони побажань,
За голову хапається
Старенький бородань.
Колись в молитві радісній
Прохали дітлахи
отримати цукерочки,
ведмедики, ляльки,
Чи пряника, чи коника,
чи книжечку, чи м’яч,
Тепер таке прохають всі,
Що хоч сідай і плач.
Данилко он, з Тернополя,
замовив гіроборд,
І це серед замовлень ще
Далеко не рекорд.
Прохає Настя лялечку,
Таку, немов жива.
І у старця небесного
Сивіє голова.
Бо він пройшов крамницями –
Отетерів від цін.
Та ж народити справжню
Дешевше буде всім.
В листі від Олі-скромниці –
Якийсь магічний ЛОЛ,
“І ноутбук” – дописано.
Старець за валідол.
Тут просить Вітя Леґо,
Наталя Чічілав,
Олежик дрон потужний
Для себе забажав.
Іринка хоче епла,
Не старшого, ніж “шість”,
Сашко – боксерську грушу,
щоби зганяти злість,
Ігорчик про навушники
Фірмові попросив,
“Щоб не якась дєшовка” –
в листі наголосив.
Олеся хоче шубку
(і ляльці, і собі),
І золоті прикраси,
і пірсинг на губі,
Василько просить тачку,
щоб їздили батьки…
Поставили задачку
Старому малюки…
і журиться старенький
на хмарці крижаній,
Ніяк не зрозуміє,
коли відбувся збій.
Чи, може, сам і винен,
бо тупо завтикав,
Коли літ з 20 тому
він скромність роздавав.
І діти виростали,
Батьками стали всі,
Не вміють відмовляти
Ні дітям, ні собі.
І просять в Миколая,
без міри, ще і ще,
І забувають часом,
З чого почалось все.
Коли на перше місце
Велична і свята
Ставала дуже скромно
Сердечна доброта.
Коли святий Микола
Від себе відбирав,
А всім нужденним, бідним
У скруті помагав.
У небі, небі темному,
Де Миколай живе,
Великий жовтий місяць
Усміхнено пливе.
І старець посміхається,
Багато бачив він…
Листи згрібає жменями –
розпалює камін.
Йому старому й мудрому,
Все видно ізгори.
Він знає – тільки вибрані
отримують дари…
Автор:Пепі Надійка
******
Святий Миколаю
Святий Миколаю,
Прийди до нас з раю,
Принеси нам дари
Кожному до пари.
Цукерки смачненькі,
Булочки пухкенькі,
Книжечок багато
Читати у свято.
Автор:Марійка Підгірянка
******
Новорічна пригода
В нашу хату зайшов уночі
Миколай із мішком на плечі
І говорить: “Із темних дібров
Я до вас дуже довго ішов…”
А мене бере сумнів чогось:
Хто ж насправді оцей є дідусь?
Може, він не із темних дібров?
А з бюро добрих послуг прийшов?
Миколай ці думки відгадав,
Та ні слова мені не сказав.
Він лише мені руку потис —
І я інієм білим обріс!
Автор: Анатолій Качан
******
Ніч Миколая
В небі метушня і рух,
Янголята працю мають:
Он одні несуть кожух
Для святого Миколая,
Інші лагодять санки,
Навантажують дарунки,
Світять край шляху зірки,
Шлють на землю поцілунки.
Сів у сани Миколай
В митрі й теплих рукавицях:
– Янголику, поганяй,
Щоб на землю не спізниться!
Пара коників летить,
Креше іскри підківками,
Сяє сріблом, мерехтить
Шлях, засіяний зірками.
Дітвора ж гуде, мов рій,
Жде на гостя нетерпляче:
Хто був чемний. Той радій!
Хто нечемний був, хай плаче!
Автор:Я. Вільшенко
******
Нарікає бідний зайчик:
— Під кущем я змок,
І коли то землю вкриє
Сніжний килимок?
Вітрюган свистун-шумило
Вже нехай би змовк:
Я за шумом не почую,
Як підійде вовк.
Слава Богу! Два дні падав
Білий пух-сніжок.
Буде йти святий Микола
В ніч до діточок.
Він побачить попід лісом
Мій малий слідок,
То й мені морквину кине
І смачний листок.
Автор:Галина Чорнобицька
******
Свята жде чемненька доня.
Міцно стиснула долоні,
На колінця доня стала,
До Святого промовляла:
— Я вже, отче Миколаю,
Про горобчиків подбаю,
Кину їм насіння жменьку.
Нашу киценьку маленьку
Напою і нагодую.
І сама не вередую,
З’їм усе, що дасть матуся,
Потім Бозі помолюся.
Бути чемною я хочу
І не хочу пустувати.
Чи не можна, Добрий Отче,
Подаруночок дістати?
А на ранок — два пакунки,
Два пакунки — прямо в ліжко!
А в пакунках подарунки:
Лялька, м’яч і гарна книжка.
Автор:Галина Чорнобицька
******
Темна нічка наступає,
Снігом білим засипає,
Всі дороги і будинки,
Всі дерева і ялинки.
Ніби казка на малюнку –
Сніг малює візерунки.
Двері в хату відкривай,
Йде до вас сам Миколай .
Він несе свої вітання,
Радість, свято, побажання:
Щоб у кожній хаті – всі були багаті!
Щоб у кожнім домі всі жили в любові!
******
Я ляльок багато маю, але прошу Миколая,
Щоб приніс мені новеньку, кучеряву і гарненьку.
Я хотів би дві машини і солодкі мандарини.
Але що це? Що я бачу? Чому наш Володя плаче?
– Мені сумно, як згадаю бліду дівчинку з трамваю.
В неї дуже хворі ніжки і вона не ходить пішки.
Я не хочу ні машинок, ні солодких мандаринок.
Я прошу у Миколая:
Хай ту дівчинку знайде і на ніжки підведе.
– Я також собі згадала, як цукерки купувала…
Біля нас живе бабуся, що просити хліба мусить,
Бо не може вже ходити, і ніхто у цілім світі
Про старесеньку не дбає і нічим не помагає.
Прошу я у Миколая – хай про неї він згадає.
Все, що він мені готує, – хай бабусі подарує.
– Я у Бога завжди прошу не цукерок і не грошей,
А здоров’я мамі й тату, миру, щастя в нашу хату,
Миру, щастя всій родині, усій нашій Україні!
Автор: Пепі Надійка