Вовчі сльози

Грабіжник Вовк

Був спійманий якось,

Відповідати

Перед Левом довелось.

— Що, грабувать?! —

Лев заревів страшенно. —

До білих до ведмедів відішлемо!

— Невихованим був я… —

Вовк аж плаче. —

Не розумів,

Що тав чинить не треба.

Тепер клянусь,

Я вже візьмусь за себе…

А серце ж лев’яче у вас,

А не собаче. —

І наш суддя

Розм’як од вовчих сліз:

Мораль читав грабіжнику півдня,

Наводячи для прикладу Ягня.

…Вовк на поруки

Був відпущений у ліс.

А згодом уночі

Проходим лісом Лев.

— Привіт знайомому! —

Почулось з-за дерев.

Один з Вовків

Вклонивсь судді грайливо:

— З вас по знайомству

Знімем тільки гриву…

Лев зрозумів

Лише тепер, на жаль:

Не Вовкові читать

мораль!