На високій скелі паслася Коза. Вона спокійно скубла траву й зовсім не боялася хижаків, адже дістатися до неї було непросто.
Якось повз скелю проходив голодний Вовк. Побачивши Козу, він дуже захотів нею поласувати. Та скеля була такою крутою, що видертися нагору він не міг.
Тоді Вовк вирішив удатися до хитрощів.
— Люба Кізонько! — гукнув він знизу. — Навіщо ти пасешся так високо? Там же небезпечно! Один необережний крок — і можеш упасти!
Коза поглянула на Вовка, але нічого не відповіла.
— Спускайся краще сюди, — продовжував хижак. — Поглянь, яка тут соковита трава! А ще неподалік росте виноград із солодкими гронами. Тут ти зможеш наїстися досхочу!
Вовк говорив так лагідно, ніби щиро турбувався про Козу. Але вона добре розуміла, чого він насправді хоче.
— Ех, Вовче, Вовче! — відповіла Коза. — Не про мою безпеку ти турбуєшся і не про те, щоб я була ситою. Ти просто хочеш, щоб я спустилася до тебе й стала твоїм обідом!
Зрозумівши, що обдурити Козу не вдасться, Вовк розчаровано побрів геть.
А розумна Коза залишилася пастися на скелі, де їй нічого не загрожувало.
Незнайомі слова у казці
- Круча — дуже стрімкий, майже прямовисний схил гори або берега.
Мораль байки: Не кожен, хто говорить лагідні слова й пропонує допомогу, має добрі наміри. Іноді за удаваною турботою приховується бажання отримати власну вигоду. Важливо оцінювати не лише слова, а й справжні наміри того, хто їх промовляє.
Запитання для обговорення
- Де паслася Коза і чому Вовк не міг до неї дістатися?
- Чому Вовк почав розмовляти з Козою?
- Чим він намагався заманити її вниз?
- Чому Коза не повірила його лагідним словам?
- Які справжні наміри мав Вовк?
- Чим відрізняється щира турбота від удаваної?
- Чого можна навчитися з поведінки Кози?