Вовк і Журавель



Вовк і ЖуравельПро вовчу жадність всякий знає,
Бо Вовк під час їди
Кісток не залишає.
Та з них один зазнав біди:
Він кісткою чуть не вдавився.
Не може Вовк ні охнуть, ні зітхнуть;
Прийшлось хоч ноги простягнуть!
Та Журавель, на щастя, приблудився.
Отож-бо Вовк став знаками його манить,
В біді благає пособить.
І той свій дзьоб аж з головою
Встромив у пельку і з великою бідою
Дістав ту кістку й ну за труд просить.
— Жартуєш! — звір роззявив пащу.—
Тобі за труд? Невдячне ти ледащо!
Як бачу я, тобі замало ще того,
Що дзьоба довгого ти витягнув свого!
То ж геть, голубчик, звідси забирайся,
Та стережись: на очі більш не попадайся!

Сподобалась байка?
Поставте сердечко, якщо ця байка була цікавою.

Мораль байки: Не варто чекати вдячності від жорстокої та невдячної людини, навіть якщо ти зробив їй велике добро. Журавель урятував Вовка від загибелі, але замість подяки почув лише погрози. Байка застерігає від довірливості до тих, хто не цінує чужої допомоги.

Запитання для обговорення

  • Що сталося з Вовком під час їжі?
  • Чому Вовк звернувся по допомогу до Журавля?
  • Як Журавель урятував Вовка?
  • Якої винагороди Журавель очікував за свою допомогу?
  • Що відповів Вовк і чому його поведінку можна назвати невдячною?