– Звістка про пригоду Братика Вовка швидше від блискавки поширилася поміж сусідами, – почав дядечко Римус, почухуючи голову краєчком шила, – тож Братик Лис вирішив облишити кролика в спокої.
Відтоді вони частенько стрічалися, і багато разів лис міг схопити Братика Кролика. Та варто було йому згадати про вовка, як ця думка вмить тікала з його голови. Мало-помалу вони знову потоваришували, як було колись. Братик Лис навіть час від часу запрошував кролика на частування, і тоді вони сиділи поруч, курили люльки і наче вже не тримали зла одне на одного.
Якось лис завітав до кролика і мимохідь запитав:
– Чи не хочеш, Братику Кролику, піти зі мною порибалити?
Одначе кролика обсіли ліньки і він відповів, що має іще вдосталь риби.
Лис недовго журився і вирушив до ставка сам-один. Його не було цілісіньку днину, і спіймав він багацько риби. Надвечір Братик Кролик, який всенький день бив байдики, потягнувся та подумав: «Певно, вже час лисові повертатися додому». Він здерся на пень, нашорошив вуха і почув, як повертається Братик Лис, мугикаючи веселу пісеньку. Тоді кролик впав і розлігся поперек шляху, наче неживий.
Братик Лис угледів на дорозі кролика й аж присвиснув від подиву. Тоді перевернув його, оглянув і сказав, розмірковуючи вголос:
– Мертвий кролик… Скидається на те, що він уже давненько дуба врізав. Але ж такий товстенький… – У його голосі з’явився сумнів. – Такого натоптаного кролика я ще скільки живу не бачив, одначе помер він уже давно. Гадаю, не варто нести його додому. Ні, не варто…
Братик Кролик – анічичирк! Лис узяв свій улов і пішов далі, залишивши кролика на дорозі. Щойно він зник з очей, Братик Кролик, наче й не було нічого, скочив та навпростець чкурнув хащами, щоб опинитися на дорозі раніше від лиса.
Братик Лис глядь – ізнов поперек шляху лежить нерухомий кролик, висолопивши язика набік. Лис опустив відро на землю, уважно роздивився кролика з усіх боків і мовив сам до себе:
– Шкода кидати ще одного кролика. – Кажучи так, Братик Лис підняв спочатку одну лапу кролика, потім другу. – Мабуть, я залишу рибу тут і повернуся по першого кролика, і тоді всі скажуть, що я не тільки найкращий рибалка, а ще й найкращий мисливець, – Братик Лис гордовито випнув груди.
Відтак він побіг назад – до того місця, де лежав перший кролик. Тільки-но лис зник з очей, як Братик Кролик схопив відро з рибою та підстрибом подався додому.
Коли він назавтра зустрів лиса, то наче мимохідь запитав:
– Щось спіймав учора, Братику Лисе?
– Трохи здорового глузду, – відповів Братик Лис і облизнувся.
Кролик засміявся та й каже:
– Якби я знав, що тобі розуму треба, то позичив би трохи свого.
