На Великій Спортивній галявині грали у футбол. Команда бобрів проти команди зайців. Володьку взяли воротарем. Тому, що зайці погано стоять на воротах, і коли на них летить м’яч – тікають з поля. А Володька м’яча не боявся, і навіть навпаки – кидався на м’яч та на нападників. І тут – раз! М’яч луснув! На трибунах засвистіли. М’яч заклеїли сосновою смолою, і гра продовжилася. Але бобри знову прорвалися до воріт. Їжачок Володька сміливо кинувся під ноги нападнику та – бабах! – знову продірявив головою м’ячик. А крім того, вколов нападника.
І тут усі напали на Володьку:
– Йди геть звідси! Ти нам весь футбол продірявив!
І вигнали Їжачка, а замість нього поставили на ворота зайця.
Володька від образи мало не заплакав. Хіба він винен, що має гострі голки? Хіба він погано кидався на м’яч?
І Володька пішов куди очі дивляться, подалі від Спортивної галявини. Він йшов і йшов, і раптом почув: трах-тахтах, трах-тахтах…
Їжачок обережно визирнув з-за кущів і побачив мотоцикліста. Він був весь брудний і чомусь копав мотоцикл.
– Дядечку, що ви тут робите? – Запитав Володька з цікавістю.
– Та ось, заблукав, заїхав у болото, і мотоцикл заглох, – мотоцикліст плюнув, кинув брудний шолом на землю і витер піт з лоба.
– Ти дорогу на Павлівку не знаєш? – Запитав він.
– Знаю, – сказав Володька. – Вона ось там…
Мотоцикліст зрадів і почав виштовхувати мотоцикл на сухе місце. Володька йому допомагав щосили. Користі від нього було звичайно небагато. Але пихкав він дуже голосно.
Зрештою вони витягли мотоцикл на дорогу. Мотоцикліст знову почав копати мотоцикл.
Тому, це, мабуть, набридло, і він завівся: трах-тахтах-тахтах…
– Дякую, – сказав мотоцикліст. – Ти мені дуже допоміг. Як тебе звати?
– Володька!
– Треба ж, – здивувався мотоцикліст. – І мене теж Володька. Я в селі трактористом працюю. Тож приходь у гості!
І тут Володька запитав:
– Скажіть, а ви шолом залишили назовсім? Якщо він вам не потрібен, я візьму його собі.
– А, шолом! – Згадав мотоцикліст Володька. – А навіщо він тобі?
– Я у футбол граю! – Сказав Володька. – І мені без шолома ніяк не можна. Від мене м’ячики дірявляться.
– Я теж у футбол граю, – сказав Володька – мотоцикліст. – Ну, якщо така справа – забирай. Дарую. У мене ще один є!
І він поїхав дорогою. А Володька підібрав шолом і побіг на Спортивну галявину. Новий воротар виявився зовсім нікчемним. І зайці програвали із рахунком: 10-3.
Коли рахунок став 11-3, Володька не витримав і почав проситися:
– Більше дірок не буде! – пообіцяв він. – У мене є справжній футбольний шолом.
Порадившись, зайці поставили Володьку на ворота. І їжачок довів, що він чудовий воротар: він відчайдушно кидався на м’яч і не пропустив жодного гола. Матч закінчився з рахунком 13-11 на користь зайців. Зайці кинулися підкидати Володьку. Спочатку вони підкидали Володьку, а потім і Володьку, і шолом, бо їжачок вилетів з нього… «Справжній футбольний шолом» був йому завеликий.
Вдома він попросив маму, щоб вона пришила йому спеціальні зав’язки до шолома. Він навіть вечеряти відмовився без шолома. І збирався лягти в ньому спати. Але тут мама розсердилася і сказала, що якщо Володька не зніме його, вона сама віднесе шолом у село і віддасть мотоциклістові Володі. Володька зітхнув і погодився. Бо без шолома справжнього футболу не буває!
