Жили та були собі брати-кольори. Ніколи не сиділи вони без діла. Увесь білий світ розфарбовували. А отже — землю і небо, сонце і місяць, моря і ріки, ліси і степи. Не шкодували барв і для квітів. А дійшла до ягід черга, до плодів — зелений колір братам каже:
— Чи ви не притомилися? То давайте я їх сам розмалюю, а ви відпочиньте.
Тут озвався червоний колір:
— За те, що ти, брате, беручкий до роботи, тобі шана. А тільки кому ж до смаку плід зелений? Хто неспілу ягоду куштувати схоче?
Повів своїм пензлем червоний колір — і почервоніли суниця з полуницею, смородина й горобина, брусниця, барбарис, журавлина, вишня, малина.
Побачив це чорний колір та й собі вмочив у фарбу пензлик.
— А я чим гірший? Моя смородина буде чорною, достиглою, а горобина — чорноплідною, дозрілою. І чорницю з черемхою пофарбую моєю улюбленою фарбою, чорною.
Як сказав — так і зробив.
Ось вхопилися за пензлі й інші кольори. Усі стараються: хто швидше, хто гарніше ягоди розмалює, плоди різні. Та й добре ж виходить. Засяяли морошка з обліпихою оранжевими барвами. Черешні дісталися білий, жовтий, рожевий кольори. А сливі — ліловий і жовтий.
Розмалював сливу на свій смак і зелений колір, примовляючи:
— А моя слива й зелена достигла.
Пофарбував у зелений колір грона винограду, агрус. І хоча зелені вийшли, та були смачні, соковиті й, справді, зовсім достиглі.
Так живуть і розмальовують білий світ брати- кольори: сонце і місяць, моря і ріки, ліси й степи, трави і квіти, і плоди, і ягоди.
