Довгоногий, довговухий
Зайчик-зай у лісі жив.
Тата й маму завжди слухав,
Зла нікому не робив.
Зайчик-зай був дуже чемний,
Умивався у росі,
І любили недаремно
В лісі зайчика усі.
Раз у ліс прийшов мисливець.
Зайчик-зай того не знав.
Як завжди собі щасливий
По сніжочку він стрибав.
Та підкрався пес, підслухав,
Миттю зайчика піймав,
Потягнув його за вуха
І мисливцеві віддав.
А мисливець взяв зайчатко,
Ніжно пестити почав:
“Десь у лісі мамо й татко
Вже шукають дитинча…”
Бідний зайчик аж зігнувся,
Був наляканий до сліз…
Та мисливець посміхнувся
І пустив його у ліс.
Можливо вам буде цікаво: