Кіт запросив на власні іменини,
Окрім котячої родини,
Собаку дворового й Мишу.
Вітальні вигуки сколихували тишу,
Допізна чулись там пісні і тости…
Нарешті розійшлися гості.
Тут, спину вигнувши
Й наструнивши хвоста,
Накинулася Кицька на Кота:
— Чи вижив з розуму, що здуру
Ти запросив у гості Собацюру?
І досі не збагну — для чого?
— Аби не гавкнув зайвого нічого,
Коли з хазяйської комори я несу
Сальця шматок чи ковбасу.
— А Миша! Миша тут при чім?
Її ж ловити мусим я і ти!
— Ні, Мишу ми повинні берегти.
Якщо вона, єдина, кине дім, —
Господар наш тебе й мене
Із дому прожене…
Добро від миші бережуть коти,
А прагнуть декотрі, бач, мишу…
зберегти.
Можливо вам буде цікаво: