Раз Жаба, стрівши на лугу Вола,
Сама хотіла з ним огрядністю зрівнятись,
Бо дуже заздрісна була.
Давай пиндючитися, пихкать, надиматись.
«Дивись, кумасенько, чи я йому врівні?» —
Говорить подрузі. — «Ні, кумонько-квакусю!»
— «Ну, що ж, тепер, дивись, ще більше я роздмуся.
Ну, як зовні?
Чи не погладшала?» — «Та майже так, що ні».
— «Ну, як тепер?» — «Все те ж». Отак п’ялася, квола,
Й до того, бачте, врешті справу довела,
Що, не допнувшись до Вола,
З натуги луснула і — охолола.
***
Такий на світі приклад не один:
Чи ж дивина, що хоче жити міщанин,
Немов значний громадянин,
А всякий дріб’язок, немов той дворянин.
Переклад В. Бичка
Мораль байки: Не варто заздрити іншим і намагатися будь-якою ціною стати таким, як хтось сильніший, багатший чи значніший. Прагнення перевершити іншого, не зважаючи на власні можливості, може закінчитися погано. Байка вчить реально оцінювати свої сили й не дозволяти марнославству керувати собою.
Запитання для обговорення
- Чому Жаба звернула увагу на Вола?
- Чого вона захотіла досягти, побачивши його?
- Що робила Жаба, щоб стати такою ж великою, як Віл?
- Чому вона не зупинилася вчасно?
- Чим закінчилося прагнення Жаби зрівнятися з Волом?
- Чого навчає байка «Жаба й віл»?
