Жили колись на світі два брати. Старший багатий, а менший бідний. Багатий брат не знав, що робити, йому нічого не треба було. Жив у достатку та розкоші. А бідний брат днями спину не розгинав, рубав у лісі дрова, щоб прогодувати свою сім’ю. У бідного брата було лише одне багатство — його сокира.
Одного дня рубав він верби на березі річки. Раптом його сокира вислизнула і впала в воду. Не знав бідний, що робити, адже не міг повернутися додому без хліба й дивитися, як плачуть його голодні діти. Сів на березі річки і заплакав. Але чує, хтось його заспокоює:
— Не плач, скажи мені, що трапилось?
Розповів чоловік про своє нещастя і знову заплакав. А питав його маленький сивий дідусь з довгою бородою. Він пообіцяв, що дістане сокиру, і бідний брат заспокоївся. Підійшов дідусь до води і витяг срібну сокиру. І питає:
— Твоя сокира?
— Ні, не моя, — відповідає бідняк.
Витяг дід золоту сокиру і питає:
— Твоя сокира?
— Не моя, — відповів чоловік.
За третім разом дідусь витяг його сокиру. Взяв він свою сокиру і хотів починати роботу. А дідусь каже:
— Якщо ти в змозі заробити на хліб простою сокирою, то цими можеш заробити набагато більше.
І віддав йому обидві сокири. Повернувся бідняк додому і побачив багато накритий стіл. А дружина йому розповіла, що приходив маленький дідусь і дав їм багато золотих грошей. З того часу менший брат став багатим, як і старший брат, побудував собі гарний будинок.
Одного разу старший брат приїхав до нього у гості і здивовано запитав, як він розбагатів. Менший брат розповів про все, що з ним трапилося. Старший з заздрощів побіг з сокирою на річку. Пожбурив її у річку, сів і плаче. Підійшов дідусь, дістав із води срібну сокиру. Брат мовчки забрав її так, як і золоту, і залізну. Не подякувавши, побіг чимдуж додому. Але заблукав у лісі і, коли стемніло, вирішив перечекати до ранку. Йому наснилося, що дідусь сказав:
— Ти багато хотів, та мало одержав. Учися тепер у злиднях жити.
Так він блукав два дні, аж поки на третій день його знайшов менший брат. Вийшовши з лісу, він побачив замість свого будинку згарище. Всю його сім’ю менший брат забрав до себе жити, а старшому братові дуже було соромно. Адже коли він був багатий, то ні разу не допоміг своєму братові, котрий тепер його годував.
